середа, 20 березня 2013 р.

З мого дитинства...

   
Я ще жодного разу не їздила в Прип'ять після аварії. Хоча друзі давно запрошують і чоловік.
Ні. Не їду. Я хочу зберегти для себе ту Прип'ять, місто мого дитинства. Де мама була молодою і ще відносно здоровою.. Де ми малими бігали в дворі, міряючи весняні калюжі. Музичну школу і студію хореографії. Похід з мамою до кінотеатру на "Анну Павлову". Поїдання морозива в кафе над річкою. Мама забороняла їсти похапцем - горло застудиш, але я трохи хитрувала. Перед самою аварією (чи то на Новий рік) мені мама подарувала ковзани, і я ходила на шкільний каток. Особливо пам'ятаю ПК "Енергетик", ми з Сашком Сиротою проводили там багато часу. Він практично "жив" там.
   Врізалися в дитячу пам'ять велетенські сосни, піщаний беріг річки.
Особливо згадую наше помешкання. Завжди збиралося багато гостей, маминих і татових (ще зі студентських років) друзів. Гучно святкували НР. Ту величезну аж до стелі ялинку я не забуду ніколи.
Ось таку Прип'ять я хочу згадувати. Такою вона мені снилася довгі роки...


ПК "Енергетик"
 Літстудія "Прометей". Любов Сирота (з папірцем у руці), Василь Розумний, мама.





 Володимир Шовкошитний, Лідія Сінчук, мама, Любов Сирота, Любов Ковалевська (Тутарова)



 Спектакль про Марину Цвєтаєву
Ковалевська Любов, мама, Лідія Сінчук, Олена Камбурова, Влад Ряшенцев, Любов Сирота




 Центр міста


 Я з мамою біля універмагу "Радуга"




Дитячий садок


Студія Хореографії (керівник студії Семенова Людмила Дмитрівна - дивне життя.. багато років після аваріїї, уже будучи студенткою педвузу в м.Рівне, живучи в татових кумів, я зустрілася з сестрою Людмили Дмитрівни та її племінниками. Вони були сусідами татових кумів).


Мама в нашій квартирі



Пісня "Город детства".



Немає коментарів:

Дописати коментар