вівторок, 12 лютого 2013 р.

АВТОПОРТРЕТ (ескіз)



Я – Перша Досвітня Птиця, що стрічає Сонце. Птиця із розореного гнізда. Прокидаюся ще в потемках і, долаючи біль, кличу Сонце. Іноді мені стає лячно, що воно ніколи не зійде. Я переборюю страх і, напившись студеної роси, знову подаю гучний голос. Прокидаються інші Досвітні Птиці і теж співають. Дарма, що у багатьох обвуглені крила. Нашу Пісню далеко чути. Вже ось-ось зявиться перший проміньі темінь зникне. Ранкова роса помножить міріади Сонць. У кожному бринітиме Пісня Життя. І допоки хтось – хоча б один! – чекатиме на Світанок, буде звучати мій голос, а я залишатимусь Досвітньою Птицею, що Сонце кличе.


Немає коментарів:

Дописати коментар